Продовження:

    Що далі – процедура оскарження?

Так, я готую апеляцію на вирок суду першої інстанції. Цей вирок базується на показах зацікавлених змовників і не бере до уваги наші заперечення. Так не чесно. Адже за чотири роки судової тяганини відбулося понад 300 судових засідань, із них 42 рази я їздив до апеляційного суду до Львова і, крім того, кілька разів до Києва, до ще вищого апеляційного суду… Отож, тут далеко не все так просто, як це викладено іменем України на 24 сторінках Вироку…

   То Ви продовжуєте очолювати Баранинську сільраду?

Так до рішення апеляційного суду я залишаюсь головою сільради.

   Чи часто до Вас в село навідуються КРУ, санітарно-епідеміологічна служба, прокуратура, чи хто там ще? Що шукають, перевіряють?

Та вони нас не навідують вони вже “приписалися” тут, шукають злочини… Перевіряють фінансово-господарську діяльність, законність прийнятих рішень. СБУ,  наприклад, контролює табелі виходу на роботу…  На днях мене оштрафували на 255 гривень за відсутність каналізації у селі… Я нарахував 7 структур, які майже одночасно кинулися з перевірками до сільради. Довелося встановити чергу між ними, бо на всіх одразу у сільраді не вистачає ні робочих місць, ні працівників, ні часу. Є ще й інша поточна робота…

   Як гадаєте, чому така раптова зацікавленість і хто за цим стоїть?

За цим і стоїть, і сидить, і лежить, і не спить житель сільради Ледида. Нині він губернатор. Скоро нові вибори, за перемогу на яких він відповідає головою, це його останній шанс. Перший свій шанс він просвистав на президентських виборах і в області, і по Баранинській сільській раді, і в рідному селі Барвінку. Тому спішать позбутися конкурентів. Мене знімають судами. Дякувати Богу, що не зарізали, як ректора УжНУ Володимира Сливку, або не відрубали голову, як Гонгадзе… Це вже очевидний прогрес української демократії.

   Хабарі за виділення землі пропонували? Коли в останнє і скільки?

Пропонували й зараз пропонують! Типу: “Павло Павлович, Ви ж розумієте, я в боргу не залишуся...”.

   Які у Вас стосунки з Вашим односельчанином і нинішнім головою Закарпатської ОДА Олександром Ледидою?

Ворожі. Останні 4 роки листуємось через прокуратуру.

   Кажуть, у Вас з ним конфлікт, який розгорівся ще 5 років тому. Через що він виник?

Через те, що я виграв вибори і не на Ранчо Золота Гора розповідати дядькові Ледиді про плани на території, яку теперішній губернатор звик вважати своїми землями. Думаю, у Бараницях на цвинтарі лежить моїх родичів на багато більше, ніж є Ледидових родичів у Міжгірському районі. Ледидове Ранчо разом із барвінківським цвинтарем розташовані на гектарах мого діда, Павла Чучки-найстаршого, колишнього старости села Баранинці у 30-тих роках ХХ століття. Інтереси громади, яку я представляю, не збігаються з комсомольськими амбіціями пана Ледиди. Для нього сільрада це – бізнес, а для нас самоврядування  це спосіб змінити наше життя на більш цивілізоване. І наші успіхи вражають навіть нас самих, оскільки здобутті в умовах постійних репресій та обструкції. Повірте, дуже важко плисти проти течії, особливо у сірчаній кислоті.

   Ви все ще збираєтесь йти в мери Ужгорода?

Так, зважую пропозиції та шанси.

   Від кого, від БЮТ?

Від Батьківщини і від Народного Руху. Обидві цікаві, однак мене  цікавить перемога,  а не участь. Без міцної командної вертикалі аж до парламентської фракції її не здобути. Це проблема усіх опозиційних кандидатів (помаранчевих). Спасибі Ющенкові! Цікаво, кого виставить на мера Ужгорода офіційна влада. У 2002 році від влади йшов Віктор Погорєлов. Тоді я йому програв, став другим. Другим стати  не важко і при нинішніх варіантах. А який сенс? Проте  когось  і це лякає, як бачите…

   Як гадаєте, судова справа принесе Вам більше користі чи шкоди – в контексті виборів?

Хто мене знає, не повірить, що Чучка – злочинець. Моя неучасть у виборах це – втрата більше громадська,  ніж моя особиста. Не повірите, але більшість моїх друзів, родичів та знайомих щиро радіють, що я  достойно повертаюся із 4-річного добровільного заслання у Баранинський Кос-Арал…Тепер продовжу і писати, і малювати, як у свій час солдат Тарас Шевченко …

   Чи може ця справа стати підставою для майбутнього оскарження результатів виборів, якщо вони когось не влаштують? Можливо справу реінкарнували саме для цього – щоб йти в наступ у разу програшу, а не вибивати Вас з перегонів?

До 31 жовтня у цій ситуації має бути ясність: сьогодні відомо хто пан,  а хто пропав. Але апеляція може поміняти нас місцями. А до дня виборів, ви праві, всяке ще може трапитися.

   Цього разу зможете перемогти?

Це Ви про суд, чи про вибори мера?

   - Про вибори мера Ужгорода.

Цього разу зможе перемогти кандидат, який вступить у “двобій” з Ратушняком. Тобто, якщо вибори проходитимуть за формулою: “Ратушняк — Погорєлов”, “Ратушняк—Чучка”,  “Ратушняк—Жолтані”, “Ратушняк — Гісем”… Якщо ж у  перегони включиться один чи кілька рейтингових кандидатів, а так воно і буде, то переможе теперішній мер. Правда, за нинішнім виборчим законом, територіальна комісія може зняти з перегонів будь-кого і мером може стати будь-хто, за ким влада. Іншому виграти не дадуть. Уважно читайте виборчий закон і прозрівайте…

   Кого Ви вважаєте своїми головними конкурентами?

Адміністративну машину та її кандидата. У 2002 році я вже з нею змагався і програв.

   Який мер потрібен Ужгороду?

Ужгороду однозначно потрібен новий мер з новими тверезими ідеями. Саме це буде виграшною картою кандидата на міського голову. Здобуде прихильність ужгородців той, хто скаже людям правду про стан хвороби Ужгорода  і спосіб лікування його протягом найближчих 5 років.

   Якщо Ужгород так не любить Ратушняка, то чому досі не може обрати собі іншого мера?

Любові тут немає, просто Ужгород звик до Ратушняка-мера. Його фан зона серед ужгородських виборців стабільна і невелика. В інших кандидатів ще менша підтримка. Тому що Ужгород це не є цілісна громада. Обласний центр покришений  на кілька релігій, на кілька національних груп, в тому числі галичан і закарпатців, на урядовців з держслужбовцями і тих, хто їх годують, тобто підприємців,  на старих і молодих, на бідних і багатих, на студентів міських і студентів з районів… Ужгородців можна об’єднати  тільки дуже загальними і зрозумілими гаслами, типу: «Відкрию кордони!», «Звільню від комунальних платежів!», «Даю за голос по 300 гривень, а ще ліпше по 500!», « Кожній квартирі —  по аквапарку не за графіком, а цілодобово!».  Хоча яке це має значення, коли держава  втретє стрімко котиться до потужного соціального струсу, який на початку 90-х років забалакав комуніст Кравчук, а у 2004 році театралізовано відвернули Кучма з Ющенком.  Вибори 31 жовтня, очевидно, стануть контрольним вистрілом в ідею демократичної Української держави європейського типу.

Мар'яна Савицька