У незвичайний спосіб прикрасили своє село жителі Баранинець, що на в’їзді до Ужгорода. На водонапірних баштах у селі з’явилися зображення церкви та серця. Що значать такі малюнки і чому вони з’явились, редакції “Місцевого часу” розповів Баранинський сільський голова Павло Чучка:

     – Водонапірні башти останній раз фарбували років 30 тому. Останні роки вони стояли облуплені й обшарпані, невідомо якого кольору. Ми вирішили їх пофарбувати. Але для чого просто фарбувати в білий колір, якщо можна зробити набагато цікавішу річ і оригінально прикрасити ці башти! Тому ми вирішили зобразити на них герб села – дерев’яну церкву. Бо дерев’яна церква – це символ майстровитості наших людей, це вершина рукотворної діяльності закарпатців. Фактично вона є духовним символом карпатського краю. Проте до церкви ми додали ще й серце. Адже на минулих виборах жителі Баранинець віддали за БЮТ більше голосів, ніж за всі інші партії, разом узяті. Тому в такий спосіб вони виразили свої переконання. Та й, зрештою, серце – міжнародний символ. Хто б не проїжджав повз наше село: німці, французи, португальці – для всіх них серце є зрозумілим символом, який означає любов, доброту і відкритість. Саме це є рисами наших людей. Найвищою спорудою в селі є церква – але на церкву герб села не поставиш. Тому ми зобразили його на водонапірній башті – і тепер герб села видно за кількасот метрів, із траси, коли ви їдете на Мукачево, Ужгород, чи Будапешт.

Кореспондент “Місцевого часу” звернувся до жителів села із запитанням, як вони сприйняли ідею так прикрасити башти. Люди схвально висловилися про оновлення водонапірних башт.

     Петро Макара, житель Баранинець:

– Раніше ці труби стояли обшарпані, якогось незрозумілого кольору. Повз село проходить міжнародна дорога з Будапешта на Київ – і було соромно, що люди так бачать наше село. Тому ми вирішили оновити ці башти. Я теж допомагав у їх покрасці, і мені приємно, що все так красиво вийшло. Автомобілі, автобуси та каміони, проїжджаючи повз село, сигналять, коли бачать нашу башту. Баранинці запам’ятаються їм, як хороше село.

     Цікаво, що для виконання таких малюнків жителям Баранинців не довелося запрошувати художника з міста. І церкви, і серця на баштах намалював народний художник Юрій Максимович, який проживає в цьому селі. Тож Баранинці дали хороший приклад, як можна “на рівному місці” створити щось красиве й оригінальне. Враховуючи, що водонапірні башти є в багатьох селах, це чудова нагода для їхніх мешканців прикрасити своєї рідне село.

Газета «Місцевий Час»